Алевтина та Ігор познайомилися, коли їм обом було по сорок років. Чоловік був із маленького приволзького містечка, жив у гуртожитку. Аля, москвичка, мала однокімнатну квартиру. Ігор, коли Аля запросила його жити із нею, з радістю погодився. Аля була щасливою. Вона зі «старօї діви» перетворилася на заміжню жінку. Її щастя не затьмарювали навіть запої чоловіка. Через півроку Ігор повідомив дружину про швидкий приїзд своїх сестер у гості. Сестри приїхали надвечір. Щільно повечерявши з дороги, Аля цілий день крутилася біля плити, і разомлівши гості заявили про свої плани наступного дня. З ранку на Червону Площу, потім у театр.
Попросили на сніданок приготувати каші, на обід супу, а вечеряти вони збиралися в ресторані перед театром. Подякувавши господині за їжу, вирушили спати. За ці кілька днів гості жодного разу не помили за собою посуду, не прибрали за собою ліжка, не прибрали розкидані тут і там свої речі. Все робила Алевтіна. Чоловік пояснював їхню поведінку, мовляв, у них там у гостях не прийнято втручатися у справи господині. Сестри стали «першою ластівкою». За ними пішла інша рідня Ігоря. Регулярно наїжджали то одні, то інші. Алевтіна втішала себе тим, що відіспиться і відпочине влітку в маленькому, не галасливому приволзькому містечку. Вони з чоловіком, приїхали у відпустку влітку та оселилися у батька Ігоря, де той жив із молодшою дочкою.
Поївши з дороги домашніх мантів, Аля ситно відкинулася на спинку крісла і заплющила очі. Її блаженство обламала золовка, прямо сказавши, що невістка повинна мити посуд. Домивши посуд і прийнявши, якнайшвидше, душ, Алевтина впала в ліжко і відразу заснула. Ні світло ні зоря її розбудив окрик діда: «Алевтіно, вставай! Сніданок готувати пора! Свєтка на роботу втекла, а ти не прокидаєшся!» Аля подивилася час – вісім годин. «Відісплюсь у відпустці називається. Цікаво, чого там Світлана наготувала?» «Яєчню сильно не підсмажуйте. Після я тебе проінструктую, де у нас ринок і магазини», — сказав дід. І тут до Алевтини дійшло, яка відпустка на неї чекає…
