У нас з чоловіком є один син. Ростили ми нашого Максима так, щоб у нього завжди все було найкраще. Навчався він у школі дуже добре, сам вступив до університету. Потім його закінчив і влаштувався на роботу. А потім син сказав, що у нього дівчина є. Коли наш син приїхав до нас в гості, то він нам привіз відеозапис зі своєю дівчиною. Коли я її побачила, була ошелешена — дівчина мені дуже не сподобалася. Одягнена вона була бідно і без смаку. Я завжди вважала, що людина повинна шукати собі рівню. А тут було ну зовсім не те. Але сина відмовляти від весілля я не стала. Я просто бачила, що він дійсно дуже сильно любить цю Іванку. Що ж, йому з нею жити, а не мені. Загалом, я просто не захотіла псувати відносини зі своїм сином. Почали ми готуватися до весілля. Поїхали знайомитися з матір’ю Іванки та її вітчимом. Ніби як звичайні люди, добре забезпечені. Незрозуміло: чому ж Іванка так погано виглядає? Загалом, зіграли ми весілля. Тижнів через два після весілля Максим зі своєю молодою дружиною приїхали до нас в гості. Ми з Іванкою почали накривати стіл.
Ми розговорилися, і слово за слово — вона стала розповідати про своє життя. Чесно скажу, розповідь невістки мене ошелешив. Виявляється, її мати народила її дуже рано. З чоловіком навіть рока не прожила — і пішла від нього. Іванка їй дуже заважала, ось вона і віддала її своєму двоюрідному братові і його дружині. На час, на виховання. У них якраз своїх дітей не було. А сама Марія, мати Іванки, зайнялася собою і своїм особистим життям. Дядько і його дружина Іванку ніколи не кривдили, але дядько любив випити, і тому жили вони дуже бідно. Але Іванку вони дуже любили, забезпечували, як могли. Сваха Марія тим часом змогла знайти собі нового чоловіка. Він удочерив Іванку. Почали вони жити однією сім’єю. Але новий чоловік Марії так і не зміг полюбити Іванку, так що через півтора року її знову повернули дядькові. Мати теж до Іванки відносилася не дуже добре: вона просто постійно нагадувала їй про першого чоловіка — адже вона була на нього так схожа. У школі з Іванки постійно все сміялися: адже виглядала вона не дуже добре: була дуже худенькою — тому що часто хворіла, та й одягнена вона була бідненько і зовсім несучасно. Діти її за це постійно дражнили.
А батьки тим часом жили в своє задоволення, їздили відпочивати. Про те, що у них є дочка, вони взагалі навіть і не згадували. Іванка намагалася вчитися якнайкраще. Адже дядько і тітка переконали її в тому, що тільки якщо вона отримає хорошу освіту, то зможе чогось досягти в житті. Іванка закінчила школу із золотою медаллю, сама вступила в дуже престижний університет. Батьки їй в місяць надсилали всього кілька сотень гривень. Це була дуже маленька сума. Щоб купувати собі їжу і хоч щось з одягу, Іванка по ночах ще й працювала офіціанткою. Як вона потім ще й на пари ходила — я взагалі не знаю. А з моїм Максимом вона познайомилася, коли вони вже були на четвертому курсі університету. Максим її підгодовувати став, навіть одяг їй купував. Вона йому за це була дуже вдячна. Вона просто не знає, як би без Максима вона змогла б навчання закінчити. Коли вона закінчила університет, її батьки згадали про неї і попросили у неї вибачення за всі.
І вона їх пробачила. Як вона змогла це зробити? Я б точно не змогла пробачити батьків, які забули про мене на багато років. Пройшли роки. Зараз мій син — дуже успішний бізнесмен. Іванка народила нам трьох онуків. У них хороша квартира, машина. Вони навіть почали будувати великий будинок. Іванка купила для своєї матері і вітчима будинок неподалік. Невістка дуже дбайливо ставитися до своєї матері, дуже про неї турбується. Вона все робить для того, щоб вони ні в чому не мали потреби. А вони в свій час просто викинули її зі свого життя. Я до сих пір не можу зрозуміти: як же вона змогла їх пробачити? Чому вона до них так відноситься? Адже її батьки про неї зовсім не вважали за потрібне, їм було навіть все одно, що вона так часто хворіла і над нею все сміялися.
А Іванка відповіла їм на все це любов’ю і турботою. Одного разу я не витримала і запитала у невістки: як же вона все-таки змогла пробачити свою матір? А вона мені відповіла: — Так просто жити з ненавистю до рідної людини дуже важко. Це такий тягар! Навіщо воно мені? Ось я і пробачила їх. Ми виростили хорошого сина, який багато досяг у житті. Але ми не були ідеальними батькам, хоча дуже й хотіли ними бути. А Іванка ні в чому не дорікає своїх батьків, які для неї нічого не зробили. Вона їх пробачила і просто їх любить. Іванка виховує своїх дітей так, щоб вони дуже шанобливо ставилися до батьків. Ось така у мене дивовижна невістка — добра і вміє прощати навіть тих, хто цього зовсім не заслуговує.
