Вчора Людмила відзначала день народження. А вже сьогодні стільки справ. Добре, що посуд учора помила, інакше б не лягла поспати. Ще й вбирання робити. Спочатку подарунки захотіла подивитися, іменинниця все ж таки. Звичайно, загалом знала хто що подарував, але хотілося насолодитися подарунками. Від свекрухи та мами отримала грошові подарунки. Якось на сімейному зборі Люда сказала, що любить грошові подарунки, ось вони й запам’ятали. Подруга Женя з чоловіком подарували сумку із гаманцем. — Гарно, і колір бордовий, як я люблю. Добре, що не коричневий. Близька подруга Галька парфуми подарувала та брендову помаду. А ось і подарунок друга чоловіка.
У нього нова молода дружина, такі подарунки молодіжні. Сертифікат на фотосесію, а інший – у Спа салон. На Спа можна сходити, а фотосесію потрібно подарувати комусь. Їхній старший син Артем подарував матері мобільний, як і обіцяв. А молодші малюнки та цукерки. Ось і останній подарунок, м’ясорубка від чоловікової сестри. -Давно хотіла нову. Стара ледве працювала. Планували з чоловіком придбати, все не виходило. Напевно, це він порадив сестрі зробити мені слушний подарунок. Гарна фірма дуже якісна. Вона відчинила коробку, а там… — Господи … Вона ж використана! Всередині залишки м’яса і корпус не чистий. Знаючи, знаючи, яка я охайна, уважна господиня, дарує мені використану річ.
Сміється з мене? Покликала чоловіка, який відпочивав у іншій кімнаті, та почала з’ясовувати. -Дивися! Адже м’ясорубку твоя сестра подарувала? — Ну так. — Вона ж бру дна! Твоя сестра з розуму зійшла дарувати мені таке? Я завжди їй добрі подарунки дарувала. А це що? Вона на смітнику, мабуть, знайшла. А якщо цим бом жі користувалися? — І пішла мити руки. — Та вона нова, заспокойся! — Ти що, сліпий? — Так ми з Аллою разом на розпродажі купили. Вона rрошей взяла у борг і купила. Сказала, що спробує, якщо добре працюватиме, собі теж купить. — Виходить, вона перевіряла чи що? — Ну, так, — і пішов лягати назад на диван. Звичайно, у Люди настрій упав. – А гроші, що брала, повернула? – крикнула чоловікові слідом. — Ага! — І став хропіти.
