Мені тридцять сім, я працюю в тому ВНЗ, де й навчався стільки років. Не одружився я з однієї причини: не було часу думати про це та ходити на побачення. Після закінчення аспірантури я постійно писав наукові статті, готувався до захисту своїх дисертаційних праць. Викладав зарубіжну літературу. Ось одного дня я й познайомився з нею. Мене попросили замінити викладача на п’ятому курсі. Там були дуже активні та розумні студенти. Ми обговорювали героїв із книги, їх зміст. І після уроку до мене підійшла одна дівчинка, яка сказала мені, що я помилився під час розповіді про твори автора. Я наполягав на своєму, і вона сказала мені, що це доведе, якщо після уроків ми разом підемо в бібліотеку. Я погодився. У бібліотеці вона довела свою правоту. Я вибачався, а вона сказала, що вибачить мене в тому випадку, якщо я її запрошу випити чай. Я, звісно, зробив так, як запропонувала вона.
Ми стали частіше зустрічатися, а після того, як вона закінчила університет, ми побралися. Тоді й почалися наші розбіжності. Я дуже хотів дітей, бо мені вже не двадцять було тоді, а цілих 38! Вона була проти, бо їй хотілося зробити хорошу кар’єру, знайти роботу. Але я дуже любив її для того, щоб nосваритися з нею на цю тему. Потім вона влаштувалась на гарну роботу. Щовечора розповідала щось цікаве про свій робочий день. Вона мала в офісі сімейні суботи. Щосуботи працівники компанії збиралися разом — або рибалити, або ходили кудись, але обов’язково зі своїми дружинами. Ось і ми спочатку ходили разом. Але потім вона перестала мене звати з собою. Я тоді думав, що причина може бути у моєму віці.
Там же все молодше за мене! Але потім мені повідомили, що її кілька разів проводжали додому різні хлопці з компанії. Вона постійно листувалася з кимось. Так і мешкали три роки. Ін тиму майже не було. Ми мало спілкувалися, вона пізно поверталася додому. А одного дня взагалі запропонувала на деякий час пожити окремо. Я погодився, хоч мені було важко і незрозуміло це все. Я винайняв квартиру поряд з нашим будинком. Хотів здалеку бачити свою дружину. Тиждень її не було вдома. Потім побачив із нею одного хлопця. За кілька днів вони разом були у супермаркеті та обговорювали, що готуватимуть. Я зрозумів, що вони мешкають разом. Мені була незрозуміла її поведінка. Якщо вона хотіла роз лучення, то могла сказати про це. А не робити таким чином. Я нічого не став їй говорити. Просто пішов і подав на розлучення. Зараз чекаю, поки закінчиться місяць: віддам ключі від квартири та піду до мами. А вона нехай буде щасливою.
