Коли мені було вісім років, батько покинув мою матір, молодшу сестру та мене. Моїй сестрі було два роки, у неї були проблеми зі здоров’ям і згодом її стан погіршувався. Догляд за хвօpօю дитиною вимагав багато грошей, сил та терпіння. Я не знала, яка хвօpօба була у сестри, не ставила запитань, але бачила, як страждає мама. Вони з бабусею робили навіть неможливе, щоб урятувати сестру. Батько казав, що стомився, сварився з мамою. Я часто бачила маму із заплаканими очима. Коли тато пішов з дому, я тяжко перенесла його відхід. Це була зрада щодо мене. Він був ласкавий зі мною, дбав про мене, поки мама дбала про сестру.
Того дня, коли мама мені повідомила, що батько пішов від нас, для мене став цей день найсумнішим у моєму житті. Він переїхав до іншого міста, знайшов іншу жінку і забув про нас. Моя бабуся по лінії тата просила повернутися, але безрезультатно. За рік сестри не стало. Ми були вбиті горем. А тато так і не приїхав, не хотів навіть попрощатися з моєю маленькою сестричкою. Мама дуже важко переносила см_ерть сестри. Про мене дбала бабуся. Слава Богу, мої бабусі – дуже добрі та любили нас. Вони стали для мене другими та третіми мамами. Через деякий час мама стала приходити до тями.
Вона згадала про мене. Зі сльозами на очах обіймала мене, цілувала і говорила, що ніколи не залишить, і зробить усе можливе для мого щастя. Вона дотрималася своєї обіцянки. У день народження сестри та в річницю її см_ерті ми ходили на цвинтар і більше не відкривали цієї теми. Мама з бабусею допомагали мені, у всьому підтримували мене. Купили мені гарне плаття і на випускному вечорі я була найкрасивішою. За всі ці роки я ніколи не бачила батька, хоч не забувала його. Мені дуже прикро. Він з’явився лише один раз, на ոօхօроні бабусі. Він приїхав за спадщиною, думав, що квартиру бабуся лишила йому. Але моя добра і розумна бабуся подарувала квартиру мені, коли мені було ще 12 років.
