Ми з Каріною дружимо з дитинства. Але через останні події цій дружбі може прийти кінець. Вона вважає мене самотньою жінкою, яка має кошти на її сина, і ще думає, що я повинна їм доnомагати. Заборгувала у мене Карина вже близько 5 тисяч, віддавати не збирається. Усі rроші для сина: то підгузки, то дитяче пюре, то присипка. Потім, окрім rрошей, почала залишати на мені свого сина. Спочатку мені було неважко.
Але потім вона почала робити майже щодня. Навіть не питає, чи зручно мені чи ні? Може просто постукати у двері, залишити дитину та піти. Іноді навіть голодним. Окрім їжі, ще й маю я одягати її сина, мити. Навіщо мені це все, я на таке не підписувалася. Вона залишає дитину – і нібито йде на підробітки. Запитувати перестала, зручно мені, чи ні. Просто ставить перед фактом. Одного разу, коли вона привезла мені свою дитину, я просто не відчинила двері. Зателефонувала мені Карина, а я сказала, що не вдома. Увечері вона передзвонила і сказала, що побачила світ у моїй квартирі.
Дізналася, що я була вдома. Образилася, казала мені неприємні речі; тут увімкнулась і я, висловила все, що нагромадилося. Ми дуже nосварилися та перестали спілкуватися. Тільки через те, що вона вважала мене за забов’язаною, мовляв, я повинна їй доnомогти, я не збираюся робити цього. Як можна залишити дитину на мене годинами? Просто хочу сказати, що коли у вас, милі дівчатка та жінки, з’являються діти, не треба думати, що всі люди на планеті вам мусять. Це ви вирішили наро дити цих дітей та виховувати їх. Так робіть усе так, як маєте робити. А якщо ні, то можете втра тити близьких друзів, як це і сталося з моєю подругою.
