Минуле літо було жа хливо жарким, я їздила на дачу кожні вихідні, по-перше, щоб відпочити від сірого міста і вогкості його стін, а по-друге, щоб поливати свій город, який мені був дуже дороrий. Там у мене росли перчик, огірки, помідори, картопля, капуста, кавун, були виноградні дерева, черешня і багато іншого. Про квіти я взагалі мовчу. Як я і сказала, я намагалася їхати на дачу кожні вихідні, але іноді у мене не виходило.
І ви не уявляєте, як моє серце рвалося через те, що мені не вдавалося їхати туди. Я уявляла, як мої квіточки мучаться під палючим сонцем, і мені ставало nогано від однієї думки про це. Одного разу я поїхала на дачу і побачила, що вся ділянка у мене полита, а ємності з водою знову наповнені, тобто хтось активно господарював на моїй ділянці. Я й гадки не мала, хто це може бути, проте мені було приємно. Просто мене мучила думка про те, що наші ворота перелізти неможливо, та й кому могло в голову прийти перелізти ворота, щоб полити квіти і піти, не виносячи нічого з дому.
Нарешті, я дізналася, що з дачею мені доnомагають сусіди, чия ділянка знаходиться в двох будинках від мого. Я згадала, деякий час тому я віддала їм запасні ключі від наших воріт, щоб в разі чого вони перевірили, чи все в порядку на моїй ділянці. Того ж вечора я пішла в гості до сусідів, щоб дякувати за доnомогу, а вони сказали, що їм було нескладно; навіть стали наполягати на тому, щоб я дзвонила їм у разі довгої відсутності. Ось так мені пощастило з сусідами. Я знаю, що у чоловіка сусідки немає потрібних робочих інструментів в майстерні. Ось і вирішила віддячити їм за турботу таким скромненьким подарунком до кінця сезону.
