Мілані 26 років. Вона наро дилася і все життя прожила в столиці. Життя поставило її перед складним вибором. Міла прописана в квартирі батька, а мати має власну, маленьку квартиру поблизу. Батьки давно розлу чилися, і кілька років тому вона втратила батька. Мати незабаром вийшла заміж вдруге, і з дванадцяти років вона жила з бабусею у батьківських апартаментах. У матері з’явилася нова дитина, вони вже не містилися в одному приміщенні. Квартира була дуже маленька. Бабуся була старою, і у 16 років Мілана залишилася зовсім одна. Квартира належала їй за документами, але жити сама вона не могла, і до неї переїхали мати з вітчимом.
Вони жили разом упродовж чотирьох років. Міла сумувала за бабусею, але життя з мамою теж було непоганим. У цей період вона потоваришувала зі своєю сестрою і зблизилася з матір’ю. Мілана, відсвяткувавши двадцятиліття, вийшла заміж. Вона переїхала до чоловіка. Мати попросила дозволити їй здати її квартиру в оренду, щоб нагромадити грошей на гідне житло. Міла дозволила. Вони здавали квартиру три роки і купили ділянку на будівництво. Але стосунки у матері не склалися і з цим чоловіком. Вони розійшлися, зараз мама живе із сестрою у своїй квартирі. Вона продовжує повністю розпоряджатися грошима, які отримує за оренду.
Один день, зателефонувавши, мати заявила, що Мілана повинна розуміти, що квартира ця спільна. Вона, аргументуючи, що сприяла її прописці, пропонувала продати її та поділити гроші навпіл. Її однушка мала відійти сестрі. Вона хотіла забезпечити собі комфортну старість. Мілана має досить неконфліктний характер . Вони мають гарні стосунки з мамою, але вона почала відчувати, що мати просто її використовує , щоб реалізувати свої цілі. Вона поділилася цією ситуацією із чоловіком, він із нею погодився. Він був проти продажу, адже це власність Мілани . Вона не хоче лаятися з матір’ю, але й поступатися її бажанням якось неправильно. Мати не має практично жодного стосунку до батьківської квартири.
