Раніше донька з онуками часто бували у Ганни з чоловіком, а тепер всі дуже зайняті. Старший онук Дмитрик до тринадцяти років постійно заходив, а ось тепер пропадає в своїх спортивних секціях і у репетиторів. Молодший обожнює у бабусі бувати, але Оксана його рідко привозить. У неї нова робота, і вона вічно на якихось тренінгах і зборах. Немає часу у неї. Ганна постійно журилася з цього приводу, їй не вистачало їх суспільства. Чоловік бачив, що дружина су мує і всіляко її розважав. Умовляв на дочку не ображатися, зараз життя швидkа і насичена, це нормально, що люди зайняті. Ганна все розуміла, але в душі все одно ображалася. Дочка їй якось каже:
— Добре, що ви у мене молоді. У Алли батьки старі, з купою болячок, вона до них постійно мотається, втомлюється. Так, молоді, шістдесят з гаком, але це не означає, що батьків можна забути! Варто сказати, що Ганна з чоловіком не нудні пенсіонери, вони ведуть досить активний спосіб життя. Щоранку в парку гуляють, обожнюють разом в шахи грати, Ганна книги колекціонує. З ними є про що поговорити. Увечері, після прогулянки, Ганна написала дочки: «Привіт, у нас з Віктором такий гарний день був! Я нову книгу прочитала, можу тобі її позичити. Ми ще з Вітею на нову виставу ходили сьогодні, нам дуже сподобалося, рекомендую теж сходити.» Дочка відповіла майже відразу: “Гаразд, мам, добраніч вам” Ганна образилася.
Написала: «Ну звичайно, а навіщо зі мною в подробицях розмовляти. Ми ще встигнемо поспілкуватися, в минулому житті, наприклад». На наступний день все було, як завжди: в шахи грали, в кіно пішли, а потім гуляли. Під вечір подзвонила Оксана: — Мамо, ви де ходите? Ми тут у дверей ваших вже хвилин п’ятнадцять стирчимо. Сюрприз хотіли влаштувати! Чоловік сьогодні рано з роботи відпросився. Подружжя поспішили додому. Вечір пройшов чудово. Ганна думала, що це через її повідомлення Оксані со ромно стало, але потім з’ясувалося, що вона помилково його Віктору відправила, а дочка нічого не отримувала. Тоді вона зрозуміла, що була до доньки несправедлива.
