Після весілля довелося переїхати жити в квартиру свекрухи. Іншого варіанту не було: чоловік не так вже й багато заробляє, я працюю медсестрою в поліклініці, так що знімати окремо квартиру було б важко. А потім я наро дила дочку, їй вже 2 рочки. До цього свекруха працювала, а тепер вийшла на пенсію. І тут-то я зрозуміла, що означає «дві жінки на одній кухні».
У нас почалися постійні сварkи і непорозуміння. Взяти хоча б останній раз, коли вранці дочка попросила зробити їй яєчню. Я все зробила, а до обіду свекруха запитує у мене, куди я діла останнє яйце з холодильника. — Дочка поїсти захотіла, ось і посмажила, а що таке? — То може перед тим, як щось брати, будеш питати? Я ж пиріг вже почала робити, а яєць немає. І що мені тепер, все кидати на половині і бігти в магазин? — Мені тепер по кожній дрібниці до вас звертатися з дозволом?
— А як інакше, якщо по-іншому не виходить? — Тоді нам краще взагалі куnити окремий холодильник, щоб не взяти випадково ваші продукти! — Та як так! Я в гуртожитку жила в студентські роки, так навіть з чужими людьми вдавалося домовитися, а тут дружина сина мені диктувати буде! Я більше не стала це слухати. Вийшла на вулицю, куnила ці нещасні яйця, принесла свекрусі і більше з нею не розмовляла. І як мені тепер дитині пояснювати, що це, наприклад, не наше яблуко, а бабусине. Ось іди і проси у неї дозволу. А дитина росте, все це бачить. Думаю, потерплю ще рік, віддам дочку в садок, а сама влаштуюся на роботу. Вже не знаю як, але ми з чоловіком просто зобов’язані з’їхати від неї. Тому що, якщо зараз таке почалося, то з часом все тільки гірше буде
