Цю історію мені розповіла бабуся. Бабуся мала дуже близьку подругу. Вони разом виросли, жили на одній вулиці, ходили в одну школу, в той самий універ вступили. Після закінчення універу Олена вийшла заміж та переїхала до чоловіка в область. Бабуся відпочивала на морі, коли все це відбувалося, тому не знайома з чоловіком подруги.
Але тільки-но вона повернулася до міста, Олена покликала її в гості. Варто бабусі побачити її чоловіка, вона одразу в нього заkохалася, але думок не припускала, що може з ним бути. Вона не могла зра дити свою найкращу подругу. Бабуся дуже тісно спілкувалася з родиною Олени. Вони на всі свята сімейні її запрошували. Вона стала навіть хрещеною їхніми дітьми. Весь цей час бабуся пригнічувала свої почуття і нічого не виявляла. А потім тітка Олена захво ріла.
Вона швидkо ослабла, бабуся її доглядала. Однак, перед кінцем, тітка Олена покликала її до себе і попросила не кидати її сім’ю, стати дружиною для її чоловіка і матір’ю для її дітей. -Лен, я не можу так, — говорила бабуся, але подруга її вже не чула. Дітей вона не покинула, але навіть не думала наближатися до чоловіка покійної подруги. Але вони зблизилися на тлі догляду дітей. І одного разу Михайло їй зізнався у почуттях. Сказав, що закохався з першого погляду, але не міг зра дити Олену. Так вони стали справжньою родиною, моя мама їхня спільна дитина.
