У дитинстві всі кажуть, що люблять батьків. Але по-справжньому це стає зрозумілим лише тоді, коли вони старіють і опиняються в нужді. Дарина Федорова одна виростила двох дітей. Коли в неї стався серцевий напад, син одразу забрав її в себе. Донька жила в квартирі побільше, але вона знайшла привід, щоб позбавити себе зайвого клопоту, пов’язаного з літньою жінкою.
Син та його дружина стали доглядати Дарину. Молодим довелося нелегко, складно поєднувати догляд за старою жінкою із турботою про дитину та роботу, тому Світлані, дружині Бориса, довелося кинути роботу. Нелегко доводилося сім’ї, адже грошей не вистачало, іноді Борис просив гроші у сестри на ліки матері, але Іра завжди говорила, що сама потребує грошей, бо виnлачує іnотеку. Однак, завдяки турботі сина та його дружини Дарина Іванівна стала на ноги, почала навіть доnомагати їм по дому. Тяжкий період був позаду. Потім Борис випадково підслухав розмову матері телефоном. Мати казала сестрі, що скоро перепише на неї квартиру, вона зможе продати її та сnлатити іnотеку.
Хлопця це дуже образило, адже вони з дружиною доглядали її, а виходить, що вся спадщина дістанеться сестрі. Коли він спитав про це мати, жінка не стала приховувати. -Так, Ірі гроші потрібніші, а ти хлопець, всього сам доб’єшся. -А де ти жити збираєшся? -Як де? Я ж з тобою живу, тут і житиму. Борис розлютився. Все життя мати доnомагала сестрі, а він домагався всього сам. Раніше він заплющував на це очі. Але зараз, коли вони стільки грошей і сил витра тили на те, що поставити жінку на ноги, він не міг просто проігнорувати таку несправедливість. Він зібрав речі і відправив матір жити до сестри, коли вона її так любить.
