Марина їхала автобусом на роботу. Настрій під час погоди — похмурий. Вчора вкотре nосварилася з чоловіком. Ну а коли посварилася, то й колечко з правої руки переодягнула на ліву. Це такий жест чоловікові – я на сьогодні з тобою у роз лученні. На черговій зупинці до салону зайшов симпатичний, не за віком стрункий чоловік. Років на десять — п’ятнадцять старше Марини. Треба сказати, що Марина теж впадає у вічі своєю красою. Дивлячись на неї не скажеш, що ця симпатична, мініатюрна дівчина заміжня і мати двох дітей.
Ось цей чоловік і одразу звернув увагу на Марину, підсів до неї і вирішив познайомитись. Розговорилися. Коли дівчина розповіла, що одружена і в неї двоє дітей, чоловік з подивом подивився на неї. — Ніколи не подумав би, — сказав він. Потім, за кілька хвилин, запитав: — А кільце чому на іншій руці? Католічка чи з чоловіком nосварилася? — Пос варилися. Ми з ним регулярно сва римося. Кожен із нас наполегливо проштовхує свою правду. Ніяк золоту середину не знайдемо. Недовго вдається нам мирно співіснувати.
— Ну і роз лучайся з ним. Навіщо один одного мучити? Виходь заміж за мене. Я таку красуню на руках носитиму. І у всьому буду потурати. Житимемо в kоханні та злагоді. І кільце тобі не знадобиться з однієї руки на іншу переодягати. — Я подумаю над вашою пропозицією, — чемно посміхнулася Марина. Чоловік одразу дістав із портфеля блокнот, написав у ньому свою адресу та номер телефону та передав свої координати дівчині. Потім зі словами: «Мені тут виходити. До зустрічі!», поцілував їй руку і вийшов з автобуса. Настрій Марини покращився: «Ось так, Ромочко! Будеш зі мною лаятись, піду до Артура Сергійовича!», — посміхнулася своїм думкам дівчина, і зібгавши папірець, сунула його в кишеню, щоб викинути в урну по дорозі. Більше із Артуром Сергійовичем Марина не перетиналася. А з чоловіком досі сваряться. Раз на два-три місяці.
