Моя мати вийшла вдруге, коли мені було десять. Її другим чоловіком став Василь Петрович. Він був старший за матір на десять років, був дуже забезпеченою людиною. Одружилися вони з любові. Василь мав сина п’ятнадцяти років від першої дружини. Її не ста ло через хво робу. Василь Петрович прийняв мене як рідну дочку. А ось Мишко мене і маму зне навидів.
Він влаштовував постійні істериkи, кричав на маму, що вона заради грошей вийшла заміж за Василя. Мене теж на цьому ґрунті не злюбив, штовхав, бив і обра жав за будь-якої зручної та незручної нагоди. Коли мені було двадцять, Василя Петровича не ста ло. Його не ста ло раптово, він не встиг залишити заповіт. За законом майно мало поділитися навпіл між законною дружиною та сином, але Мишко купив су довий процес, і він закінчився на його користь.
Він відсудив собі все майно, а нам з мамою вказав на двері. -Не rнівайся на нього Оля. Бог все бачить, він все розсу дить справедливо. Мама мала рацію. Через три роки Мишко все спустив на вітер і лишився ні з чим. Він потім навіть до нас у гості приходив, м’явся, вибачався, говорив про підтримку сімейних зв’язків. Мені було смішно слухати від нього таке.
