Ми з майбутнім чоловіком познайомились на вечірці у друзів. Не скажу, щоб він тоді мене зачарував. Навпаки, Віктор сидів десь у куточку і більше мовчав. Але погляд його на собі я кілька разів упіймала. А за тиждень він зустрів мене біля інституту. Віктор не став прикидатися, що зустріч випадкова, одразу сказав, що чекав на мене тут уже близько півгодини і запропонував проводити. Так і повелося. Близько місяця Віктор щодня зустрічав мене після занять і проводжав додому. Іноді ми ходили гуляти у парк, іноді у кіно. А потім Віктор запросив мене до ресторану. З цієї нагоди я, звичайно, причепурилася.
Навіть нові туфлі купила. А у ресторані про це пошкодувала – туфлі нещадно тиснули. Було настільки некомфортно, що я просто їх скинула під столом. Благо скатертина це дозволяла. А коли настав час йти, я їх просто не змогла вдягнути. Через те, що ноги вже були натерті, засунути їх у туфлі було просто стра жданням. А може вони набрякли. У мене аж сльо зи з очей полилися від обра зи. Віктор заметушився, дізнався про причину і попросив почекати його, а сам кудись зник. Я сиділа і вмовляла себе, що nлакати через те, що сталося, просто смішно. І тут Віктор приносить мені пару новеньких кросівок, тих, на які я нещодавно задивлялася. Мабуть, тоді я його й покохала. Віктор досі дуже уважний та дбайливий. Про це я думаю щоразу, коли бачу жінок, які тягають важкі сумки з продуктами.
Звичайно, я теж дещо купую, але по дрібниці – йогурти, випічку якусь, хліб. А основну провізію Віктор купує одразу на місяць. Сам. Мені не потрібно йому нічого писати на папірці, він і сам все чудово знає – скільки м’яса, скільки фруктів та овочів, які крупи, якісь копченості. Днями ми з подружкою чай пили, розпускали плітки про те, про це, коли заявився Віктор, зі своїми пакетами. Подружка аж перелякалася, вирішила, що настане кінець світу, а вона до нього не готова. Але коли Віктор прийшов з другою партією продуктів і до того ж приніс нам торт Прагу, тоді вона точно оцінила, який мені скарб дістався. Справді скарб, і я не знаю – за які такі заслуги.
