Я у шлюбі вже 9 років. Я думала, що після весілля моє спілкування з чоловіком зміниться, як це зазвичай пророкують сімейним парам, але все виявилося не так страաно. Ми також любили одне одного і цінували. Потім почали замислюватися над тим, щоб завести дитину. Я дуже хотіла доньку, і чоловік мріяв скоріше стати татом. Тільки ось минуло два роки, а в нас нічого не виходило. Тоді ми вирішили пройти обсте ження та з’ясувалося , що я не можу мати дітей. Це мене сильно пора нило, але чоловік був поруч і підтримував мене. Після цього наші стосунки стали сходити нанівець. Чоловік став частіше залишатися на роботі до півночі.
А у вихідні в нього з’являлися якісь плани, про які я нічого не знала. Чоловік став дуже холодним до мене, і тоді я вирішила повернути йому інтерес до нашого сімейного життя. Я навіть записалася на кулінарні курси, готувала дуже смачно, але чоловік все одно не звертав на мене уваги. Я почала підозрювати, що в нього хтось з’явився. Але він усе так старанно приховував, що я не могла запитати його про це безпосередньо. А влітку мене подружка покликала із собою на дачу до неї поїхати, відпочити. Я погодилась. Взяла більше речей: погода у них у селищі непередбачувана, то спека, то холодно та дощ. Майже всі речі я з собою до подружки забрала.
Через три місяці я повертаюся додому. Піднімаюсь на наш поверх, вже й голова закружляла, намагаюся відчинити двері – не йде. Я не розумію, в чому річ, кручу замок, а потім до мене доходить, що замки поміняли. Я почала дзвонити чоловікові, з’ясовувати, в чому справа. Адже коли я була на дачі, то ми хоч трохи спілкувалися, він був таким холодним, але нічого фатального мені не говорив. На дзвінки він не відповів. А потім із незнайомого номера мені прийшла СМС-ка: «Документи на розлу чення вже подані, свої речі пізніше забереш». Я переїхала знову до своєї подруги, більше мені не було куди йти. Але я не розумію: невже не можна було нормально побалакати, як дорослі люди? А він , виходить , мене просто виrнав.
