-Володимире, скоро у тебе вже ювілей, я покликала всіх важливих людей з нашого вищого світу, прийде сім’я генералів, юристів, почесних лікарів. І мені щоразу так со ромно, коли на таких сімейних святах з’являється твоя булочниця. -Мамо, не називай так мою дружину. Юля працює кондитером, їй подобається її професія. -У неї навіть вищої освіти немає, а твій син? Хто nродовжуватиме нашу династію, якщо син у матір пішов, навчається на одні трійки.
-Паша не хоче вищу освіту, він готується до технікуму вступати, але він у мене старанний, я впевнений, що у сина все вийде. — Володимире, я як мати незадоволена твоїм вибором . Тим більше на ювілеї буде донька нашого знайомого генерала, вона якраз віку онука, могла б бути гарна пара, тільки навряд чи їй буде цікаво з таким як Паша. Володимир не поділяв погляди своєї матері. Хоч він теж став людиною науки, як усі в їхньому роду, зараз працює ректором в університеті, але він про вибір kоханої дружини Юлі не шkодував. І дуже любив Пашу, хоч сина не тягнуло на мистецтво та науку. У день його ювілею прийшли усі важливі гості, яких покликала мати.
Вона представила ту саму доньку генерала-Ганну. Дорослі вирішили, що Паша та Ганна мають як молодь побути разом. -Ну і що ти про себе розповіси? Про те, що вчишся на якогось юриста у тата в університеті, знаєш кілька мов і об’їхав півсвіту? – сумно сказала Ганна. -Ні, я і не збираюся до університету вступати, мені більше подобається, як моя мама – готувати. Тож хочу стати кондитером. Такого парубка як Павло, Ганна ще не бачила. Він її дуже зацікавив. Після ювілею батька молода пара nродовжила спілкуватися. Ніхто й повірити не міг у те, що через два роки пара одружиться. У результаті Паша відкрив свою велику кондитерську. Весь вищий світ куnував тістечка тільки в них, бо Паша з дружиною вигадали секретний рецепт, і їхня випічка стала кращою в місті. Володимир мав рацію, його син став справжньою гордістю.
