Коли я виїжджала з батьківщини, я вже була матір’ю дорослих дітей та бабусею. Ми з чоловіком щойно вклали гроші у невелику квартиру для нашого сина, який навчається в університеті, вірячи у світле майбутнє. Моя дочка, яка вийшла заміж і влаштувалася в США, запропонувала мені приєднатися до них. Незважаючи на свої 53 роки, я зважилася витратити шість місяців на підготовку документів, а потім збираючи необхідні речі. Починати все знову в чужій країні було нелегко.
Я боролася з тугою по дому та ностальгією, але цей перехід також дав мені можливість задуматися про свої цінності та уявлення. Живучи за кордоном, я помітила одну особливість своїх земляків – почуття бідності, що майже вкоренилося, незалежно від їх матеріального становища. Друзі та знайомі, незважаючи на добрий заробіток, скаржилися, що їм вічно бракує грошей.
Одна витрачала зароблені гроші на непотрібні речі, які в результаті припадали пилом; інша, успішна бізнес-леді, витрачала заробіток на розкіш та подорожі, але була вічно незадоволеним життям. Було очевидно одне: це разючий контраст з американцями, які здавалися менш одержимими матеріальними благами і більше цінували якісне життя та відносини. Це усвідомлення змінило мій погляд на матеріальні блага.
Я зрозуміла, що щастя визначається не нашим майном, а нашими внутрішніми цінностями, здоров’ям, сім’єю та стосунками. Матеріальне благополуччя дуже важливе, але воно не повинно бути винятковим критерієм успіху та щастя. Я вдячна за цей пізнавальний досвід, який змінив мої цінності та життєві перспективи. Сподіваюся, нам усім вдасться знайти баланс між матеріальним та духовним багатством – ключем до справжнього задоволення життям.
