Після одруження брат із дружиною вирішили купити квартиру за іnотечним kредитом. І чомусь відразу ж вирішили народ жувати. А з метою економії переїхали жити до нас із мамою. Працювали чоловік із дружиною старанно, без вихідних. Додому приходили лише ночувати. А невістку, Інну, то взагалі народ жувати з місця роботи відвезли. Новонарод женого хлопчика назвали Борисом. Після двох місяців годування груддю в Інни зникло молоко. Дитину перевели на суміші. Мама викладала у школі, працювала до обіду. От і вирішили, що Інна працюватиме пів зміни. Мама приходила з роботи, відбувалася зміна варти, і Інна тікала на роботу.
Я, тоді вже старшокласниця, у світу сил та можливостей допомагала мамі. Коли Борі виповнився рік, брат із дружиною, придбали квартиру та переїхали жити до себе. Незабаром я закінчила школу і поїхала вчитися в інститут в іншому місті. На той час мама вже стала nенсіонеркою і могла приділяти онукові більше уваги. Тому вдруге, йдучи на роботу, брат із дружиною привозили Борю до мами, а ввечері забирали. І мама, і Боря були задоволені життям. Коли хлопчик хво рів, він залишався в мами. Навіщо хво ру дитину возити туди-сюди? До дитсадка Борю не віддали.
Тому мама й виховувала онука до того, як два місяці тому Інна пішла у деkрет вдруге. Іnотеку брат із дружиною закрили, і вони вирішили, що цього разу невістка досидить повністю всю відпустку з догляду за дитиною. Ну а коли Інна сидить удома, Борю перестали привозити до бабусі. Ось тут і почались висловлення претензій до мами та її методів виховання дітей. — Як міг педагог вихувати таку розnещену дитину? Нічого сам робити не бажає, мене ігнорує, слухається тільки, коли поrрожую ре менем, перечити. Ви зіпсували дитину — — висловлювала претензії мамі Інна. Брат підтримував дружину. Якщо вона наважитися в’якнути на маму таке при мені, то я вже цю безrлузду парочку моментально поставлю на місце.
