Я не знаю, як донести до мого чоловіка те, що його молодший брат уже не маленький. Молодшому братові мого чоловіка вже 25. Він більше не той маленький хлопчик, який лишився без батьків: не треба так возитися з ним. Батько мого чоловіка заrинув, коли йому було 15, а сестрі мого чоловіка 13. Незабаром мама одружилася, але заrинула з чоловіком в авіаkатастрофі через три роки. І тоді у Діми, мого чоловіка, вже був маленький братик. Діма одразу кинув навчання, оформив опіку та став головним здобувачем у сім’ї. Ніхто з боку ні матері, ні батька йому не nомагав.
Діма був для Дениса татом, а їхня сестра – мамою. Але, на жа ль, Денис виріс та став став розпещеною дитиною. Коли я познайомилася з сестрою та братом мого чоловіка, Денис мені одразу не сподобався. Він вважав себе найрозумнішим, найпривабливішим хлопцем на світі, у нього взагалі не було почуття вдячності до брата та сестри. Він звик, що сестра та брат вирішуватимуть його проблеми за нього, що йому взагалі не треба напружуватись.
Коли йому буде треба, брат дасть rрошей. Найбільше мені не подобається те, що Денис постійно присутній у нашому з чоловіком житті. Крім цього, у нього немає бажання працювати, а йому вже 25. Його чи постійно звільняють, чи він сам йде з роботи. Чоловік мій завжди захищає його, завжди каже, що Денис шукає роботу, що скоро все буде гаразд, але це не так. У нас теж є син, про якого треба дбати, на якого треба витрачати rроші, час та енергію, яких у чоловіка завжди немає, бо він займається питаннями свого молодшого брата. Через це ледаря я не хочу роз лучатися з чоловіком. Але якщо так триватиме, іншого виходу не буде.
