Валя прийшла на поминки дядька. Людей зібралося чимало, на чолі столу сидів Ігор, старший син дядька. Він командував усіма, говорив, хто де має сидіти. Валя дуже любила дядька Вову. Вона росла без батька, дядько став їй другим батьком. Він допомагав дівчинці з усіма труднощами в життя, а та дбала про нього, коли йому вже стало важкувато зробити це самому. З дядьком жив його 30-річний молодший син Арсеній. Він би хлопцем зі своїми дивацтвами – міг пропасти на місяць і з’явитися голодним і виснаженим. Сєня не прагнув так-то ні до яких відкриттів, не поспішав розібратися зі своїм життям, змінювати щось…
Повною протилежністю Сєні був його старший брат, Ігор, який лагідно називав брата невдахою і казав, що так у нього нічого в житті і не вийде. Ігор дзвонив Валі або батькові раз або два рази в рік – з нагоди дня народження батька і дізнатися, чи не відкинувся він ще. Незадовго до цього випадку Ігор кинув свою дружину з 5-річною донькою і пішов до іншої – до Катерини. — Ти випадково не спілкуєшся з першою дружиною Ігоря? – запитала Катя, коли Валя мила тарілки на кухні. — Ну, припустимо. А що? — Вона претендує на нашу дачу, каже, мовляв спільно нажите потрібно ділити після розлучення, але вона ніякого відношення до цієї дачі не має.
Думаю, варто з нею поговорити. — Це їх проблема. Хто знає, як би ти поводилася, піди твій чоловік до іншої після 12 років шлюбу, — сказала Валя, залишила тарілки і повернулася до вітальні, де родичі говорили про картиру дядька. — Я думаю продати будинок, — заявив Ігор, — ми так з Катькою вирішили. А то в цьому містечку жити неможливо. Продамо і купимо квартирку в столиці, а нашу нинішню здамо квартирантам. — Його потрібно ділити. Ти не один тут живеш, у Сєні теж є частка в цьому будинку, — вставив дядько Толя. — Не потрібна мені ніяка частка. Батька вже немає, навіщо мені цей будинок без нього, — подав голос Сєня. — Нічого ділити і продавати не доведеться, — раптом заговорила баба Женя, яка за весь день жодного слова не впустила, — Вова цей будинок залишив Вальці.
— Що? Не може бути такого, — Ігор підскочив з місця, — ах ти аферистка! Ось, як ти, виявляється, за батьком доглядала. Всі документи, либонь, підробила? З цими криками Ігор підійшов до Валі, але дядько Анатолій став перед ним. — Вова прекрасно знав, що він робить. Він же знав, що ти залишиш брата на вулиці. Ти навіть не телефонував йому, дізнатися, як у нього справи, може йому допомога була потрібна. А тепер ти претендуєш на будинок. І хто тут аферист? – накинулася на Ігоря баба Женя. — Я це так не залишу Ви всі пошкодуєте! – заявив Ігор і пішов разом з Катею. Чесно, Валі не хотілося би встрявати в ці справи, вона і не проти відмовитися від спадщини, але дівчина цього не зробила, щоб не залишити Сєню на вулиці. А з підтримкою баби Жені і дяді Толі вона і Ігоря не боялася.
