Коли свекруха дала мені в руки старий рушник, мене мало не знудило від його вигляду. Але як виявилося, найrірше було попереду

ПОЛИТИКА

Цій історії вже три роки, але свекруха досі називає мене принцесою і вдає, ніби сkривджена. А насправді це я мала обра жатись. З чоловіком ми познайомились у моєму рідному місті, куди він приїхав вчитися. Ми почали зустрічатися, він переїхав до мене, а за рік ми розписалися. Свою свекруху вперше я побачила на нашому весіллі. Жінкою вона здалася приємною, сучасною. У неї була модна стрижка, гарний манікюр, одяг новий, якісний. Мені вона сподобалася. Друга наша зустріч відбулася набагато пізніше. Ми з чоловіком працювали і свекри також. То їх не було вдома, то наші відпустки не співпадали, а нам треба було їхати більше чотирьох годин, тому не виходило. Але через рік після нашого весілля золовка зібралася заміж, ми не могли пропустити таку подію. Кожен домовився з начальством, ми погодили все і зібралися на свято.

Коли я збирала валізу, спитала у чоловіка, брати з собою рушники, на що він покрутив пальцем біля скроні і запевнив, що свекруха все видасть. Звичайно, я послухалася чоловіка, але, приїхавши, зрозуміла, що треба було все-таки брати своє. Після довгого шляху ми з чоловіком втомилися, було літо, спекотно. Нам хотілося в душ і поспати, відпочити. Я попросила у свекрухи рушник, а вона віддала мені в руки якусь ганчірку, якою люди й підлоги не стали б мити. Я не стала витиратись цим, взяла одну зі своїх футболок і витерлася нею. Коли віддавала чоловікові його рушник, думала, він не буде дивуватися, але й йому не було звично таке бачити. Він пішов до матері і спитав: — Мам, де дістала таке вишукане рвання? Свекруха відповіла йому: — Це для вас не магазин. Видала те, що є. Я здивувалася, адже будинок у свекрух акуратний, свекруха доглянута, у вухах золоті сережки, на пальцях каблучки, а гостям пропонують безбарвні ганчірки, термін придатності яких давно минув.

Весілля мало проходити вдома у свекрухи, багато чого потрібно було приготувати, тому ми вирішили вдень поспати, щоб до вечора з новими силами розпочати підготовку. Свекруха нам видала постільну білизну, і тут я побачила картину навіть гірше, ніж у випадку з рушниками. Пошарпана білизна, що рветься при кожному твоєму русі. Ми з чоловіком подивилися один на одного і вирішили піти до магазину за новим комплектом. — Куди це ви? — Застала нас свекруха. — До магазину, мамо, скоро будемо, — сказав чоловік. А коли повернулися, вже не змогли приховати наші покупки. Свекруха влаштувала сkандал, взялася за серце і почала nлакати, мовляв, ми її образили, назвали нікчемною господинею. Протягом усієї поїздки свекруха зі мною не спілкувалася, а якщо зверталася, то називала мене принцесою. Досі так називає. А до них ми відтепер їдемо зі своїми рушниками та білизною. А вона мститься мені і до нас теж так приїжджає. І виявилося, що тоді в неї були нові комплекти.