Я старша дитина у сім’ї. У мене є молодший брат. Він молодший за мене всього на три роки. Батьки завжди хотіли хлопчика, тому, коли він з’явився, відчувалася різниця в тому, як вони ставилися до мене та брата. Йому з дитинства вселяли, що чоловікові можна все. Тому виріс він розпещеною і безвідповідальною людиною. Я закінчила університет, знайшла добру роботу. У мене також є хлопець хороший і в нас з ним серйозні відносини. Мій брат усе своє життя жив за рахунок батьків, освіту вищу так і не здобув, навіть не намагався.
Хоча йому зараз вже 22 роки, він живе у батьківському будинку. Я винаймаю квартиру в спальному районі міста. Якось батьки забули залишити братові ключі, самі поїхали відвідати бабусю з дідусем, того дня брат переночував у мене. Поки спала, він без дозволу взяв ключі від моєї машини і подався на ній до свого друга до клубу. Там напився, а по дорозі назад потрапив в ава рію. На цю машину я збирала кілька років, своєю завзятою і чесною працею, а він узяв і зламав її в один нещасний вечір.
Тепер на моїй новій машині вм’ятина. Коли батьки про це дізналися, вони відмахнулися. — Він же твій брат, нічого страաного, назбираєш потім на ремонт. Я особисто просто в люті від його на хабства, самодіяльності, на хабства та безвідповідальності. Я вирішила, що залишати цю ситуацію так не можна. Хоча б раз Сергій має понести відповідальність за свій вчинок. Багато хто може за це засудити, але саме я подала на нього до су ду. Зараз суд зобов’яже виnлатити мені компенсацію, це змусить його знайти роботу, може, тоді він хоч трохи порозумнішає і виросте. Це тільки йому на благо. Але батьки так не гадають. Вони образилися і не розмовляють зі мною.
