У розпал весілля онука, донька піднялася на сцену, взяла мікрофон і… ми думали вона хоче привітати молодих, але не тут то було

ПОЛИТИКА

Коли нашій доньці було лише 16, вона нас приголомшила новиною: Надя була ваrітна. Вона вирішила наро дити дитину, а ми з чоловіком не могли заборонити їй цього зробити, адже це було її життя, її дитина, і змусити дочку позба витися дитини я навіть якщо хотіла б — не могла. Загалом наро дила Надя синочка, а коли хлопчику виповнилося 3, мати залишила його з нами і переїхала до міста. Ми з чоловіком були впевнені, що дочка влаштується в місті і забере сина до себе, проте все пішло трохи не так. Надя зникла. Вона змінила номер, ми не знали, як вона живе, а за Кирюшкою вона так і не прийшла. Нам пощастило, Кирило був спокійною дитиною, яка не потребувала особливих зусиль для виховання.

Він ріс справжнім чоловіком, допомагав усім і завжди, і ніколи не розумів, як могла рідна мати з ним так вчинити. Коли Кирилу було 21, він познайомив нас зі своєю дівчиною. Віра нам дуже сподобалася, а незабаром молодята повідомили, що збираються одружитися. Все йшло чудово до одного моменту на весіллі: раптом на сцені з’явилася Надя, взяла мікрофон і подивилася прямо Кірюші у вічі. Онук, мабуть, сподівався почути від мами привітання, але не тут то було. Надя на очах у всіх назвала сина помилкою своєї молодості та звинуватила його в тому, що той жодного разу за життя їй не допоміг і навіть не запросив на весілля.

Після цього Кирило вже чути про свою матір не хотів. Вони з Вірою почали жити у квартирі, яку ми подарували їм на весілля. І ось, одного ранку телефон Кирила буквально розривався від дзвінків. — Синку, — почув він, відповівши на сотий дзвінок, — тут твоїй сестрі потрібна допомога. Її універ знаходиться поруч із твоїм будинком, а чоловік мене виставив за двері з двома дітьми, у мене немає коштів на орендоване житло, не міг би ти допомогти, будь ласка? — Вибачте, але ви помилилися номером, — сказав Кирило і заблокував номер. Образа в грудях онука не вщухала, хоча, гадаю, у такому разі він міг би допомогти мамі, адже не з нею ж йому довелося б жити.