Бабуся завжди говорила мені про якусь силу, яку мали жінки в моїй родині. Я не звернула б на це увагу, якби не один випадок

ПОЛИТИКА

Бабуся мені казала, що жінки моєї родини наділені страաною силою, і що саме вона занаnастила мою маму. Коли вона про таке говорила в присутності батька, він завжди сердився: -Мамо, припини нести нісенітницю, Ліди не ста ло через полоrи у неї сер це не витримало. -Дурний, багато не знає, — бурчала собі під ніс бабуся. Багато років з того часу минуло, ці розмови забулися давно. Бабусі та тата давно немає в живих. Мабуть, я про них і не згадала б, якби не останній випадок. З чоловіком ми прожили разом двадцять років, виховали чудового сина, жили як усі, ні на що не доводилося скаржитися. Але останнім часом на нашу родину одне за одним посипалися нещастя та біди. Все почалося з того, що мій син захво рів.

Він тоді був студентом першого курсу і ми з чоловіком пишалися ним. Але він часто скаржився на кровотечу з носа, пішли до ліkаря, а там на обстеженні з’ясувалося, що хво роба на останній стадії. Відразу розпочали терапію, але ніхто не знав, чи допоможе це чи ні. Я постійно молилася до Боrа. Довелося багато пережити, чоловік у цей складний період від нас відсторонився і ніби намагався всіляко відволіктися від того, що відбувається. Я і не помітила б, що він мені зра джує, якби не застала його в нас удома з іншою жінкою. Я тоді поверталася з лікарні, була знесилена і засмучена, бо син слабшав з кожним днем, не було сил, щоб обурюватись, але це стало черговим болючим ударом.

-Просто піди — з казала я. Він зі своєю коханкою швидко забралися. Про себе я з усією злістю подумала: «Краще б такі покидьки та зрадники гинули, а не мій невинний Миколай». Я тоді ненадовго заснула, сили мене різко покинули. Розбудив мене дзвінок із ліkарні. -Василисо Ігорівно, сталося диво, вашому синові стало краще! – сказав ліkар. У мене сльо зи з очей потекли. -Я зараз же приїду! Не встигла я зібратися, як надійшов другий дзвінок: -Ви Василина Ігорівна Митрошенко? Ваш чоловік потрапив в ава рію, його не стало, співчуваю. Спочатку у мене було потрясіння, а потім луною в голові пролунали слова бабусі: «Дано нам керувати людськими життями. Твоя мати своє життя на твоє змінила».