Коли мені було чотири роки, мої батьки роз лучилися. Точніше, мама пішла від тата до іншого та забрала мене з собою. Мій зв’язок із батьком на цьому не перервався. Він справно оплачував алі менти і кожних вихідних я проводила в нього. Через кілька років тато знову одружився. Її звали Ольга. Вона була вдовою і мала двох дітей, Сашка та Наташу. Ми, якось, різко потоваришували, і я з великим нетерпінням чекала на вихідні. У тата з Ольгою я почувала себе як у рідній родині. У мами з новим чоловіком також наро дився син. Потім мама з вітчимом взялися розпочати власну справу.
На жа ль, їхній бізнес прогорів, а вони змушені були продати квартиру, щоб покрити борги. Ми переселилися в двійку у передмісті. Вчотирьох, у маленькій квартирці було тісно. Якось непомітно вітчим став алkоголіком. Мама була змушена влаштуватися на роботу, а я змушена була няньчитися з братиком. Якийсь час я це терпіла, а одного разу просто зібрала речі і переїхала до батька. Більше я з матір’ю не спілкувалася. Тільки раз дійшла звістка про неї — її позбавили материнства, а братика відправили до дитбудинку. У батька я ніби відродилася. Тітка Оля та баба Клава (її мама) прийняли мене дуже ласкаво. Мені вже тридцять п’ять років, заміжня, народила двох хлопчиків.
Сашко та Наташа теж вже обзавелися сім’ями. Всі ми живемо не тужимо. Коли мами батька не стало, виявилося, що я її спадкоємиця і тепер маю власний будинок. За рік пішов батько. Квартиру від нього успадковували Сашко з Наталкою, а мені дісталася татова машина. Ще у тата була дача. Ми вирішили залишити її у спільному користуванні. Мама якимось чином дізналася про мою спадщину, знайшла мене і спробувала «наїхати»: — Ти маєш поділитися зі мною та братом, своєю справжньою родиною, своєю спадщиною. Все продаси, а rроші розділимо на трьох. Я сказала, щоб вона пішла і більше до мене не приходила. Ні з претензіями, ні за допомогою… Ми часто збираємось на дачі. Я, Наташка, Сашка і, неодмінно, тітка Оля. Вони є моя справжнісінька сім’я.
