Ми з дружиною Ольгою одружилися, коли їй було 38, а мені 42 роки. Хоча я знав, що в неї був колись чоловік, але я мало питав про нього, бо повністю довіряв Ользі. Я вважав, що минуле є минулим, а найголовніше, що зараз ми щасливі разом. Раніше я був досить ревнивий і схильний до спалахів гніву, але тепер навчився краще розуміти людей і повністю довіряти своїй дружині. Я вважаю, що стосунки будуються на взаємній довірі, і навіть якби Оля покохала когось іншого, я її відпустив би, оскільки вона не моя власність.
У моєї мами інша думка з цього приводу. Вона дуже рев нувала мого батька, і ця схильність підозрювати в невір ності зберігалася навіть після його сме рті. Якось мама прийшла до мене і висловила занепокоєння щодо щомісячних поїздок Ольги кудись у незрозуміле місце. Вона припустила, що Ольга зустрічається з кимось іншим, і не могла повірити, як спокійно я ставлюся до цього. Наступного разу, коли Ольга поїхала, моя мама потай простежила за нею і виявила, що вона відвідує моrилу колишнього чоловіка.
Ольга була з ним до його останнього подиху, і походи на цвин тар були для неї способом вшанувати його пам’ять. Коли моя мама повернулася до мене, вона соромилася своєї поведінки і вибачалася. Я пояснив їй, що повністю довіряю Ользі і що її походи на цвин тар нічого не означають. Мамі було соромно за марні зви нувачення на адресу Ольги, продиктовані її власними страхами. З того дня вона стала краще ставитись до Ольги і більше не мучила мене своїми питаннями, що підігріваються рев нощами.
